Запорізький фестиваль, присвячений поету-футуристу Велімиру Хлєбникову. Інтерв’ю з Іриною Шатовою – Фабіан Шаллер, Рена Зейналова

ЗАПОРІЗЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ, ПРИСВЯЧЕНИЙ ПОЕТУ-ФУТУРИСТУ ВЕЛІМИРУ ХЛЄБНИКОВУ. ІНТЕРВ’Ю З ІРИНОЮ ШАТОВОЮ

До 135-ї річниці від дня народження Велімира Хлєбникова

Добрий день, пані Ірино! Нам випала нагода взяти у Вас невелике інтерв’ю. Ми, Рена Зейналова і Фабіан Шаллер, – студенти слов’янського факультету Цюріхського університету. В рамках нашої дисципліни «Рецензії та інтерв’ю» ми беремо інтерв’ю у авторів, поетів, організаторів мистецьких заходів і цікавимося заснованим Вами фестивалем.

Перше питання до Вас: розкажіть про себе, будь ласка.
Добрий день, шановні Рена і Фабіан! Вдячна вам за вашу зацікавленість та увагу до фестивалю.
Я – викладач світової літератури і загального мовознавства в запорізькому Класичному приватному університеті; кандидат філологічних наук, доцент, фахівець з російської літератури ХХ століття, організатор Міжнародного фестивалю Хлєбникова у Запоріжжі.

Фестиваль носить ім’я Хлєбникова, безпосередньо він пов’язаний з його творчістю?
Так. 10 років тому я відвідала у Москві наукову конференцію з нагоди 125-річчя від дня народження поета і мислителя Велімира Хлєбникова. Один із її учасників, куратор міжнародної програми першого хлєбниковського фестивалю в Росії, поет Сергій Бірюков запросив мене взяти участь у фестивальних подіях: провести в запорізькому університеті Хлєбниковський вечір. Справа в тому, що предки Хлєбникова по материнській лінії, Вербицькі, були запорожцями, поет відчував глибокі корені січової вольниці, свою приналежність до «нащадків пташенят Січі», тому участь молоді Запоріжжя у фестивалі «Приношення Велімиру» була бажаною.

Наступного року, восени, ми разом зі студентами і випускниками провели в нашому університеті перший молодіжний Міжнародний фестиваль Хлєбникова у Запоріжжі, з насиченою творчою програмою. Я оголосила шість конкурсів за мотивами творів Велімира Хлєбникова: анаграматичної поезії, перекладу славнозвісного вірша «Коник» («Кузнечик») українською та англійською мовами, проектів архітектурних споруд, малюнків і віршованих мініатюр, написаних у традиціях японської середньовічної поезії (танка, хайку). До того ж, разом зі студентами і гостями з Японії ми підготували дві оригінальні сценічні постановки за оповіданнями Хлєбникова («Скеля з майбутнього», «Чао. 13 танка») і провели наш перший творчий вечір. Наступного дня, в роковини Велімира, ми з партнерами відкрили три художні виставки фестивальних дитячих і студентських малюнків: у Запоріжжі і дві в Токіо, а пізніше – і на батьківщині поета в Астрахані, в Будинку-музеї Хлєбникова (ми подарували музею наші найкращі конкурсні роботи). Найталановитіші малюнки і поезію було опублікувано у збірці «Разом із Хлєбниковим» і в журналі «Всесвіт». Отже, наш фестиваль був започаткований як українська і міжнародна подія, літературно-мистецька присвята улюбленому поетові. Крім японських учасників наших перших театральних вистав і експозицій дитячих малюнків в Японії і Росії, до складу конкурсних журі увійшли видатні хлєбникознавці з Німеччини, Нідерландів, США, Великої Британії, Японії, Росії. Наші фестивальні конкурси (літературні, художні), вистави, вечори, виставки щорічно приурочені до дня народження Велімира. Відтоді я провела у Запоріжжі вісім фестивалів.

Тематика деяких подій виходила далеко за межі велімирових творінь, поширюючись на історію футуризму і авангарду. Наприклад, упродовж третього фестивалю восени 2013 року ми провели для студентів і старшокласників круглі столи з обговоренням проблем художнього перекладу творів Хлєбникова і авангардистів, з історії футуризму в Європі, Росії, Україні і Японії, з мистецтва футуристичної книги, майстер-клас на тему «Футуристична просторова графіка у стилі Петра Мітурича, що відображає вчення Хлєбникова про зоряну абетку», арт-вечір «Маяковський і його душа». А у 2019 році я значною мірою розширила тематику фестивального конкурсу малюнків: запропонувала креативній молоді створювати свої роботи за мотивами не тільки Хлєбникова, але й інших поетів-футуристів, а також близьких до футуризму митців, зокрема українських і японських.

Які саме твори обговорюються на фестивалі, які художники і творчі особистості зазвичай беруть участь?
На нашому фестивалі ми не так часто обговорюємо твори Хлєбникова, тому що пропонуємо молоді не дослідження, а співтворчість, на яку надихнули творіння Велімира. Проте, подібна практика у нас теж була. Наприклад, на третьому фестивалі під час круглого столу з проблем художнього перекладу творів Хлєбникова ми обговорювали вірші поета, запропоновані нашим конкурсантам для перекладу англійською та українською мовами: «Закляття сміхом», «І я свирів у свою свиріль…», «Вітер – спів…» та інші.

Щодо участі у нашому фестивалі творчих особистостей, митців, то ми запрошуємо до нас у ролі учасників нашої конкурсної програми – художників-початківців, юних дизайнерів і поетів, перекладачів з різних країн; у ролі гостей фестивалю – відомих поетів і перекладачів-хлєбникознавців, відомих художників, музикантів з України, далекого і близького зарубіжжя, зокрема, із Японії. Учасниками наших творчих вечорів зазвичай стають запорізька режисерка Катьона Талер і актори її експериментального театру Z, талановиті студенти-театрали нашого вишу. Члени журі фестивальних конкурсів – відомі художники, скульптори (Віра Мітурич-Хлєбникова – внучата племінниця Велімира, Степан Ботієв – один із найкращих ілюстраторів велімирових творів, Олександр Жолудь та інші), провідні фахівці-хлєбникознавці і мистецтвознавці з усього світу (Віллем Вестстейн, Рональд Вроон, Генрік Баран, Сергій Бірюков, Микола Сулима, Арсен Мірзаєв, Андрій Россомахін й інші). Найнасиченішою була програма нашого третього фестивалю, коли до нас у гості завітали поети Арсен Мірзаєв (Санкт-Петербург), Олексій Торхов (Миколаїв), Павло Сухно (Севастополь), перекладачі Віллем Вестстейн (Амстердам) і Такаюкі Сато (Токіо), дует музикантів «Віолончеліссімо» (Ольга Веселіна і Вадим Ларчиков, Одеса).

В якому саме форматі проходять фестивалі, організовані Вами, чи є загальні характеристики?
Перші три фестивалі 2011-2013 років відзначалися розмаїттям творчих завдань і мистецьких заходів: ми проводили численні літературні і художні конкурси, творчі вечори з обов’язковими театральними виставами та виступами поетів, круглі столи з активним обговоренням цікавої для молоді футуристичної тематики, майстер-класи для художників-початківців, виставки конкурсних малюнків у Запоріжжі, Токіо, Астрахані.

Але в 2014 році на сході України почалася війна. Запоріжжя знаходиться недалеко від зони бойових дій, тому запрошувати іноземних учасників стало ризикованим. До того ж всі ці воєнні роки я дуже багато, щодня працювала волонтером в декількох лікарнях, допомагала пораненим та нужденним, і вільного часу для проведення великих (як раніше) фестивалів у мене просто не було. Але наші фестивалі залишалися щорічними, незважаючи на війну. Тільки програму довелося звузити.

З 2014 року по теперішній час ми оголошуємо тільки один постійний конкурс – дитячих і молодіжних малюнків, який вже давно став візитною карткою нашого фестивалю. Разом із режисером Катьоною Талер ми проводимо хлєбниковські вечори, з незмінними театральними інсценуваннями та екранізаціями творів Хлєбникова (Катя створює не тільки вистави, але й анімацію, і відео-поезію). Постійними залишаються і наші художні виставки у Запоріжжі, Токіо і Астрахані. Крім того, в останні роки ми провели декілька виставок дитячих і молодіжних конкурсних малюнків в Києві і в Донецькій області. Традиційно влаштовуємо також у Запоріжжі виставки малюнків заслуженого художника і скульптора з Калмикії Степана Ботієва – цікаві експозиції його графічних ілюстрацій до творів Хлєбникова на українську тематику. Останнім часом географія учасників нашого конкурсу малюнків значно розширилася.

Який зв’язок між поетом і Японією (у нього є твір «Ані тендітні тіні Японії…»)?
Японською поезією Хлєбников цікавився ще зі студентських років. Тоді ж, з 19-ти років, почав вивчати японську мову. Він добре знав принципи японського віршування, високо цінував значення японської поезії. Слово «Азія» було для нього магічним. Він ототожнював Азію зі свободою і був упевнений, що вона ближче до неба. Тема Азії звучить у багатьох творах поета, а японська тематика – в таких творах, як «Лист двом японцям», «Чао. 13 танка», «Ка», «Туди, туди, де Ізанагі…», «Ані тендітні тіні Японії…» та інші. Словами з вірша «Тендітні тіні Японії» я назвала наш фестивальний конкурс дитячих малюнків на японську тематику.

Міжнародний фестиваль Хлєбникова у Запоріжжі тісно пов’язаний з Японією завдяки багаторічному партнерству з японськими колегами, перш за все, з професором Університету Дзьоті в Токіо Сін’їті Мурата, який допомагає організовувати фестивальні виставки наших малюнків в Токіо, запрошує до нас на фестиваль у Запоріжжя своїх японських учнів і колег, постійно бере участь в роботі журі наших художніх конкурсів.

Чи можуть студенти із Цюріху взяти участь у Ваших фестивалях?
Звичайно, можуть! Із задоволенням запрошую молодь і студентів Швейцарії, Німеччини та інших країн до участі в нашому новому фестивальному конкурсі малюнка, присвяченому Велімиру Хлєбникову і футуристам. Умови конкурсу ви зможете знайти на веб-сайті «Міжнародний фестиваль Хлєбникова у Запоріжжі». Крім того, ми обговорюємо з Ольгою Дмитрівною Бурєніною-Петровою можливість проведення в Цюріху виставки наших кращих фестивальних малюнків останніх років, а також презентацію у вашому університеті деяких талановитих вистав і екранізацій запорізької режисерки і актриси Катьони Талер.