Я ВЕДАЛ

 

Я ведал: ненарекаемость Бозничего,

неизбытность Полевичего,

ненасытность Огневичего,

нерассыпность Водяничего,

неувядаемость Девичьего. Я ведал.

1907

Я ВІДАВ

 

Я відав: ненарéченість Бозничого

неминучість Польовичого,

ненасиченість Огневичого,

нерозсипність Водяничого,

нев’янучість Дівочого. Я відав.

1907

ОБЛАКИНИ ПЛЫЛИ И РЫДАЛИ

 

Облакини плыли и рыдали

Над высокими далями далей.

Облакини сени кидали

Над печальными далями далей.

Облакини сени роняли

Над печальными далями далей…

Облакини плыли и рыдали

Над высокими далями далей.

 Март 1908

ПЛАВАЛИ Й РИДАЛИ ХМАРЕЧИНИ

 

Плавали й ридали хмаречини

Над високими далечинами далечіні.

Затінки скидали хмаречини

Над журними далечинами далечіні.

Затінки ронили хмаречини

Над журними далечинами далечіні…

Плавали й ридали хмаречини

Над високими далечинами далечіні.

Березень 1908

ИЗ МЕШКА

 

Из мешка

На пол рассыпались вещи.

И я думаю,

Что мир –

Только усмешка,

Что теплится

На устах повешенного.

1908

З МІШКA

 

З мішка

На підлогу розсипались речі.

І я гадаю,

Що світ –

Тільки посміх,

Що жевріє

На вустах повішеного.

1908

ВРЕМЫШИ-КАМЫШИ

 

Времыши-камыши

‎На озера береге,

Где каменья временем,

Где время каменьем.

‎ На берега озере

Времыши, камыши,

На озера береге

Священно шумящие.

1908

ЧАСОВИШ-КОМИШ

 

Часовиш-комиш

На озера березі,

Де каміння часовіянням,

Де час камінням.

На берега озері

Часовиш, комиш,

На озера березі

Священно шумиш.

1908

РОССИЯ ЗАБЫЛА НАПИТКИ

 

Россия забыла напитки,

В них вечности было вино,

И в первом разобранном свитке

Восчла роковое письмо.

Ты свитку внимала немливо,

Как взрослым внимает дитя,

И подлая тайная сила

Тебя наблюдала хотя.

Начало 1908 мира рок

 

РОСІЯ ЗАБУЛА НАПОЇ

 

Росія забула напої,

В них вічності стигло вино,

І в першім розкритім сувої

Фатальне зчитала письмо.

Вслухáлась німливо ти й чемно –

Дорослих так слуха дитя, –

Й підступності сила таємна

Твоє дізнавалась буття.

Початок 1908

НЕМЬ ЛУКАЕТ ЛУКОМ НЕМНЫМ

 

Немь лукает луком немным

В закричальности зари.

Ночь роняет душам темным

Кличи старые «Гори!»

Закричальность задрожала,

В щит молчание взяла

И, столика и стожала,

Боем в темное пошла.

Лук упал из рук упавном,

Прорицает тишина,

И в смятении державном

Улетает прочь она.

Начало 1908

НІМ ЛУКАЄ ЛУКОМ НІМНИМ

 

Нім лукає луком німним

В закричальності зорі.

Ніч ронила душам зимним

Давні поклики «Гори!»

Закричальність задрижала,

В щит мовчання як скала

І, столика і стожала,

Боєм в темряву пішла.

Лук упав із рук упавним,

Тиша віща пролуна,

У см’ятенництві державнім

Відлітає геть вона.

Початок 1908

Olga Smolnytska, Yverdon-les-Bains

 

Olga Smolnytska «Steppe», Yverdon-les-Bains, 2022 © Olga Smolnytska

 

Edited by: Nataliia Langenegger, University of Zurich and Olga Burenina-Petrova, University of Zurich & University of Konstanz

 

 

Schreiben Sie einen Kommentar

Ihre E-Mail-Adresse wird nicht veröffentlicht. Erforderliche Felder sind mit * markiert