Альпійський пастир спíванку невчену
На простій флейті грає зі снагою;
В долину віє подув цей зелену,
До гір далеких, м’якше, не шалено
Read More →
О, ти невдячна! На цих піднебесних вершинах
Падаю в урвище і потопаю в хмаринах,
Кроки спиняюRead More →
На залізному чудовиську
Степовим летіла вихором,
Над яругами, над горами,
Над глибинами бездоннимиRead More →
Сади в моїй душі завжди узорні,
В них свіжі й тихі леготи лілейні,
В них золотий пісок і мармур чорний,
Глибокі та прозорчасті басейниRead More →
На далекій зорі Венері
Сонця промені більш золотисті,
На Венері, ах, на Венері
Всі дерева у синьому листі
Read More →
Послухайте!
Адже, якщо зорі запалюють –
значить – це комусь та потрібно?
Значить – хтось хоче, щоб зорі світили?
Read More →
Лук упав із рук упавним,
Тиша віща пролуна,
У см’ятенництві державнім
Відлітає геть вонаRead More →
Летить сокіл понад містом Будва,
Ноги в нього злотні по коліна,
Злотні крила в нього на раменах,
Голова – з плюмажем щирозлотнимRead More →
