МАМИН СИН
Краплі сліз на її обличчі,
Він стиснув серце в твердій руці.
Ті її сльози – гарячі й пекучі,
Він дивиться вниз з високої кручі.
Ні, її син униз не впаде,
Вона його там на дні не знайде.
Серце завмерло в його руці,
Він бачить маму, щось страшне тече по її щоці.
Кожен подих її нестерпної любові
Його бідне серце мучить до нестерпної болі.
Безодня його тихо манить,
Душу безпощадно та криваво ранить.
Синочку зачекай, куди ти зайшов пізньої ночі?
Чому там стоїш, саменький на кручі?
У яку чорну даль подався?
Господеньку милий, де мій син, де він загубився?
Вона зовсім нічого не знає.
Нестерпний біль, а не смуток її огортає.
Мамині сльози капають з тої кручі,
Вони падають додолу – вже не пекучі.
Син її й нікого там вже не чекає,
Додому до неї він більш не прийде.
Чому він там стояв вона й досі не знає,
Тільки смерть її сина душу вогнем заливає.
22 листопада 2020 1:58
Kateryna Mychka, University of Milan & University of Konstanz
Edited by Margaryta Korshun, University of Zurich and Lara Markmann, University of Konstanz